0 Традиційна недільна молитва в українській капличці на честь Покрови Божої Матері

 

Неділя, 03 листопада 2019 20:31

Традиційна недільна молитва в українській капличці на честь Покрови Божої Матері

В 1734 році з татарського берегу Дніпра в Україну, рушили сотні волів з возами, між якими йшли десятки вояків в незвичних турецьких штанях-шароварах. Додому поверталося запорозьке військо, вигнане наказом Пєтра І з власних земель. Після 25 років поневірянь, нащадки січової республіки змогли нарешті домовитися із російською владою. За підлеглість московському командуванню, вони отримували платню та право заснувати січ на своїх колишніх землях. На березі річки Підпільної, неподалік від Старих січей, вони заклали курені своєї нової столиці.

Назбиравши гроші, козацтво, в 1737 році приступило до закладення власного храму. В цей час йшла турецька війна, тож зведення храмових споруд просувалося вкрай повільно. Тільки після 1739 року справа пішла швидко. В 1742 році імператриця Єлізавєта передала запорожцям 1000 карбованців, а також залізо, порох й свинець «…к новостроящейся…в Запорожье церкви Покрова Пресвятыя Богородицы…». Схоже, що 14 жовтня 1742 чи 43 року, Свято-Покровський Собор вже відкрив свої двері прихожанам.

В 1747 році до Собору урочисто була внесена ікона-ставротека з кипарисовим хрестом, привезеним з Афонського монастиря в Греції. Її та інше начиння, вдалося врятувати під час великої пожежі 1756 року, що охопила Підпільненську січ. Козак Тимошівського куреню Іван Гаркуша один з перших передав для Нового Собору плащаницю із зображенням Ісуса Христа. В 1759 році на потреби храма було закуплене і коштовне Євангеліє, виконане Андрієм Немолотовим.

 

Розгром Підпільненської січі в 1775 році відразу ж поставив питання про подальшу долю Покровського Собору. Величезне обурення викликало вийняття понад 9000 церковних карбованців в 1777 році російськими військовими. Частина майна, з дозволу губернатора Григорія Потьомкіна почала роздаватися іншим храмам. Багатьом козакам, які вже перебралися до сусіднього Микитиного перевозу, ставало ясно, що запорозький Собор треба негайно рятувати.

В 1779 році запорожці отримали право ставати священиками в місцевих церквах. Наступного року колишній кошовий Іван Білицький, який теж перебрався до Микитиного перевозу, оголосив, що віддає частину своїх земель під майбутню міську церкву. В 1782 року на перевозі розпочалось облаштування нового міста Нікополя. Одні з перших містян – полтавські козаки Іван та Яків Шияни – були обрані нікопольськими козаками ктиторами-наглядачами церковної справи. Вони відразу придбали новий іконостас, а 1783 року – горнє седалище, жертовник і рукомийник. Невдовзі нікопольці дізналися про комісію, яка повинна була визначити долю запорозького храму. Розуміючи, що Покровську церкву чекає офіційний грабунок, січовий священик, Григорій Крем’янський, за допомоги козаків встиг перевезти до Нікополя більшість її начиння. Вже 1784 року, комісія, надіслана Потьомкіним до Покровського, дійсно вивезла рештки православних цінностей в невідомому напрямку.

З 1787 року розпочалася чергова турецька війна, тож Нікополь спустів – більшість чоловічого населення пішла на фронт. Але облаштування майбутньої церкви тривало – нікопольський пасічник Василь Чорний передав до церкви нове Євангеліє. Ктитори Шияни в 1790 році довезли великий дзвін. Після турецької капітуляції в 1791 році, частина козацтва повернулася додому і доєдналася до міської церковної толоки. За рік було зібрано понад 1965 карбованців + 500 великих колод для нового храму. В 1792 році нікопольський священик Василь Снєжевський домігся від катеринославського архієпископа Іова (племінника Григорія Потьомкіна) дозволу на зведення нового Собору.

Зведення Собору розпочалося майже відразу і тривало понад 2 роки. В 1795 році він був готовий до відкриття. Однак невдовзі поблизу новобудови сталося вбивство. Тому ще рік він простояв зачинений. І тільки 9 листопада 1796 року намісний протоієрей Іоанн Станіславський урочисто висвятив новий храм. Він був присвячений Покрові Божій Матері.

В 1806 році завершилось зведення соборної дзвінниці, на яку урочисто був розміщений великий дзвін Шиянів. Свято-Покровський Собор став символом Нікополя, навколо нього оберталося життя міста і містечка до 1917 року. Подальша доба Революції змішалася з кривавою Громадянською війною, все більше змінюючи людей. В 1921 році частина українських священиків, на чолі з Василем Липківським, в Софіському Соборі Києва проголосила себе Українською Автокефальною Православною Церквою – УАПЦ. Її підтримала частина церков. Схоже, що серед них був і Свято-Покровський Нікопольський Собор. Однак Російська Православна Церква не визнала цього акту. Її значна частина з 1927 року на чолі з митрополитом Сергієм визнала радянську владу і закликала до співпраці з нею. Остання дуже швидко визнала «непотрібність» церкви як суспільної установи. З 1929 році радянська Комісія з питань культів фактично заборонила дзвони в церквах. Самі дзвони знімалися і відправлялися на перелиття. Тим не менш дзвін братів Шиянів вдалося врятувати. В 1930 році тодішній уряд – Рада Народних Комісарів – вніс зміни по порядку закриття церков. Відтепер обласний ряд – Виконавчий Комітет-ВиконКом – приймав рішення закривати чи ні місцеві храми. За цима змінами в 1934 році нікопольський Свято-Покровський Собор було знесено. Невдовзі рештки УАПЦ були знищені, а священики, що вижили, виїхали за кордон.

З початком гібридної агресії Російської федерації проти України в 2014 році, стало ще більш зрозумілим, що суспільству необхідно створити єдину Українську Церкву, як потужний центр духовної незалежності всього українського народу.

Відновлення Свято-Покровського Собору в старій частині міста стане яскравим символом для всіх нікопольців і мешканців району, та покаже, що справу рук наших пращурів продовжено. Те, що козаки і містяни зробили за 15 років, ми маємо зробити за будь-який час.

Новий Свято-Покровський Собор символізуватиме відродження міста як законного нащадку традицій і мрій всіх попередніх поколінь.

Історик та краєзнавець Богдан Стратійчук

Зворотній дзвінок Відправте нам свій номер телефону і ми Вам зателефонуємо!
Обязательное поле
Обязательное поле
Дякуємо! Ми отримали ваш запит. Ми зв'яжемося з вами як можна швидше.

Контакти

Телефон. +38 (066) 007-52-19
Email. у фейсбуці
Адреса. вул. Кармелюка, 4. м. Нікополь

Скачать шаблоны joomla 3.4.

Последние новости Никополя, Марганца, Покрова. Город Никополь, Марганец, Покров - на NikopolNews. Останні новини Нікополя, Покрова, Марганця. Нікополь, Покров, Марганец - на NikopolNews.